Судоми варіюють від слабких до тяжких.
При слабкому нападі мінімальні симптоми прояву, у той час як тяжкий напад може спричинити втрату свідомості, а також раптовий та гострий спазм м'язів, спричинений електричною активністю мозку. Зазвичай судома продовжується від 30 секунд до 2 хвилин. Якщо судоми тривають більше, або виникають повторні напади, при цьому хворий не приходить до тями, такий стан називається епілептичним статусом. Якщо це сталося, хворий негайно має бути доставлений до лікарні. Неможливо зупинити судому, якщо напад уже розпочався. Все, що можна зробити, це захистити хворого від тілесних ушкоджень і травм, які він може завдати собі, і якнайшвидше забезпечити медичну допомогу. Інформація про кількість та тривалість епілептичних нападів буде дуже корисною для лікарів.
Будь-який слабкий або сильний напад, викликаний порушенням роботи головного мозку.
- Можливе потемніння в очах, сплутана свідомість, пирхання і пихкання.
- Поколювання та судомне посмикування в частині тіла.
- Нетримання сечі та/або калу.
- Короткочасна втрата свідомості.
- Особливий стан, що передує нападам епілепсії, що має різні прояви: раптове відчуття страху, нудота, відчуття оніміння, запаморочення.
При появі вираженого слиновиділення, піновиділення з рота, раптова непритомність, втрата свідомості, різкі м'язові спазми з посмикуванням ніг, відхилення напрямку очей і голови (девіація ока) потрібна термінова лікарська допомога.
Лікар підніме історію хвороби та проведе обстеження, а за необхідності також направить на спеціальні дослідження, наприклад, зріз КТ або МРТ (магнітно-резонансна томографія), ЕЕГ (електроенцефалограма), поперекова пункція, аналіз крові, рентгенологічне обстеження. Пропише потрібні лікарські препарати.
Епілептичні напади – це напади, що розвиваються внаслідок виникнення надто сильних нейронних розрядів у корі мозку. Вони проявляються порушеннями рухової функції, чутливості, вегетативної нервової системи, розумової функції, психічної функції.
Епілептичні напади є основним проявом епілепсії - захворювання, що проявляється повторними нападами без видимої причини, тобто, для встановлення діагнозу, як правило, необхідні мінімум два напади. Епілепсія займає 3 місце за поширеністю (0,5 - 0,7%) серед неврологічних захворювань. Дебют захворювання можливий у всіх вікових категоріях, частіше у дітей або старше 75 років.
Відмінною особливістю епілептичних нападів є їх короткочасність (частіше в межах десятків секунд), такі напади називаються самокупуючими. Іноді напади можуть бути серійними.
Серія нападів, під час якої напади слідують без періоду відновлення, називається епілептичним статусом. Найбільш небезпечний статус генералізованих епілептичних нападів, коли відбувається порушення серцево-судинної роботи, дихання, аж до смерті хворого. Саме тому епілептичний статус є показанням для госпіталізації хворого у відділення реанімації. Епілептичний статус частіше буває у хворих на медикаментозно-резистентну епілепсію, хворих, які не дотримуються режиму прийому антиепілептичних препаратів (АЕП). У поодиноких випадках епілептичний статус є дебютом епілепсії.
Крім самокупуючих виділяють рефлекторні напади, які виникають лише як реакція на певний стимул, наприклад, миготіння світла, розумовий процес, їжа, довільні рухи, читання, гаряче, різкий звук.
В основі класифікації епілептичних нападів лежить їх поділ на генералізовані та фокальні (парціальні). Генералізовані напади розвиваються внаслідок двосторонніх синхронних розрядів у корі мозку, характеризуються раптовим проявом, як правило, симетричними проявами. Фокальні – внаслідок локальних епірозрядів в одній ділянці головного мозку з можливою подальшою генералізацією. Фокальні напади часто починаються аурою. Аура – це перші відчуття у нападі, стереотипні у кожного хворого. Аура може бути нюхової (відчуття запаху), зорової (прості зорові образи і складні зорові образи), слуховий (різні звуки, музика). Іноді під час аури пацієнти можуть попередити про напад оточуючих, убезпечити себе. Ізольована аура є фокальним нападом.
Дифдіагноз епілептичних нападів проводиться з непритомністю, панічними атаками, респіраторними судомами у дітей, мігрень, тиками, пароксизмальною дискінсією, ТІА, психогенними нападами.
При підозрі на наявність у хворого міметичних нападів необхідне проведення ЕЕГ, КТ або МРТ.
ЕЕГ – метод вивчення електричної активності мозку. Рутинне обстеження включає запис на цифровому або чорнильно-пишучому приладі фонової активності з обов'язковим проведенням функціональних проб (ритмічна фотостимуляція та гіпервентиляція), а в ряді випадків звукове подразнення. У хворих на епілепсію на ЕЕГ частіше виявляється епілептиформна активність - спайки, гострі хвилі, комплекси гостра-повільна хвиля. Спайк це повільна хвиля, що носить осередковий та/або генералізований характер.
Для покращення діагностики рекомендується відеозапис нападів родичами у домашніх умовах.
Слід врахувати, що на початку захворювання інформативність рутинної ЕЕГ не перевищує 30%, а у разі виникнення епілептичних нападів ізольовано уві сні ЕЕГ у неспанні, як правило, не виявляє епілептичної активності. За відсутності епіактивності на звичайній ЕЕГ застосовуються запис біопотенціалів на тлі депривації (позбавлення) сну, відео-ЕЕГ моніторування денне та під час нічного чи денного сну. Дані методики дозволяють виявляти епілептичні розряди у 70 – 90% хворих на епілепсію. Причинами хибно-негативних результатів можуть бути низький індекс епіактивності, низька активність епілептичного вогнища, його розташування в медіальних відділах, зв'язок нападів з певною фазою менструального циклу у жінок-епілептиків.
У епілептиків, які приймають антиепілептичні препарати, електрографічне дослідження проводиться на фоні прийому препаратів з метою оцінки ефективності лікування. Скасування лікування на 1 - 3 доби до дослідження неприпустиме через можливість зриву медикаментозної ремісії.
Методи нейровізуалізації дозволять відповісти на питання, чи є осередкове ураження мозку, внаслідок якого розвинулася епілепсія. МРТ мозку у хворих на епілепсію обов'язково повинна проводитися з коронарними зрізами для оцінки скроневих часток, метод дозволяє діагностувати аномалії розвитку, судинні захворювання, пухлини мозку, наслідки ЧМТ, розсіяний склероз, гіпокампальний склероз.
Основою лікування епілептичних нападів є призначення багаторічного постійного прийому антиепілептичних препаратів. Загалом епілепсія є потенційно курабельним захворюванням. У 70% випадків можливе досягнення медикаментозної ремісії. В даний час виділяють базові протиепілептичні препарати – карбамазепін та вальпроати. Карбамазепін застосовують при фокальній епілепсії, вальпроати є препаратами широкого спектру дії та призначаються як при фокальних, так і генералізованих нападах. Такі препарати, як фенобарбітал, дифенін, бензонал, застаріли та не є препаратами першої черги. З препаратів від епілепсії нового покоління застосовують ламотриджин, окскарбазепін, топірамат, габапентин, прегабалін, леветпрацетам. У цілому нині «нові» ліки від епілепсії не перевищують ефективності базові препарати, за характеризуються кращою переносимістю і кращими фармакокінетичними показниками.
Основні вимоги до протиепілептичних препаратів та лікування ними:
- Висока ефективність.
- Індивідуальний вибір дози.
- Хороша індивідуальна переносимість (багато препаратів мають побічні дії).
- Економічна доступність (залежність від соціального стану та наявності препарату у «безкоштовному списку»).
У 20% спостерігається резистентність до лікування. Розрізняють псевдорезистентність та справжню резистентність.
Причини псевдорезистентності:
- Неправильний вибір препарату.
- При правильному виборі – недостатня доза препарату.
- Порушення хворим режиму лікування.
- Несприятлива соціально-психологічна обстановка (алкоголізм, сварки та бійки, ЧМТ).
При істинній фармакорезистентності застосовують різноманітні методи лікування епіприпадків:
- Хірургічне видалення епілептичного вогнища.
- Стимуляція блукаючого нерва.
- Аутогенне тренування, медитація.
- Кетогенна дієта: максимальне виключення вуглеводів, харчування переважно жирами (80-90% жиру, 5 - 10% білка).